Вибір бетонної суміші для підлоги

При влаштуванні бетонних підлог широко використовують бетони, найчастіше приготовані на цементах або інших неорганічних в'яжучих речовинах. Ці бетони зазвичай замішують водою. Цемент і вода є активними складовими бетону, в результаті реакції між ними утворюється цементний камінь, що скріплює зерна заповнювача в єдиний моноліт.
Між в'яжучим і заповнювачем зазвичай не відбувається хімічної взаємодії (виняток силікатні бетони, отримувані автоклавною обробкою), тому заповнювачі часто називають інертними матеріалами. Природа цих заповнювачів може бути різною, від керамзиту, перліту, пінополістиролу або іншого теплоізоляційного матеріалу до свинцевого дробу, застосовуваного для виготовлення бетону, що використовується для будівництва АЕС. Через різні в'яжучі матеріали і різну природу заповнювача спектр застосування сучасних бетонів дуже широкий, як і кількість різних видів бетонів. Розібратися в їхньому різноманітті допомагає їхня класифікація.

Класифікація бетону для бетонних підлог

Бетони класифікують:

1. за густиною:
a. особливо важкі – понад 2500 кг/м³
b. важкі – 1800 ? 2500 кг/м³
c. легкі – 600?800 кг/м³
d. особливо легкі менше 600 кг/м³

2. за видом в'яжучої речовини:
a. цементні
b. Силікатні
c. Гіпсові
d. Шлаколужні
e. Полімербетони
f. Полімерцементні
g. Спеціальні бетони

3. за структурою:
a. крупнозернистий бетон суцільної структури
b. дрібнозернистий бетон (без щебеню)
c. Малощебеневий
d. крупнопористий або безпіщаний
e. комірчастий або пінобетон

4. за технологічними особливостями:
a. бетони з жорстких бетонних сумішей, які дозволяють як правило негайне розпалублення виробів
b. литі бетони для виготовлення виробів і конструкцій способом лиття у форму
c. Безусадкові
d. Швидкосхоплювальні
e. Швидкотверднучі та ін.

5. за призначенням:
a. звичайний бетон
b. гідротехнічний бетон
c. бетон для огороджувальних конструкцій (легкий)
d. бетони спеціального призначення.

Досить повну інформацію про бетон можна отримати за маркуванням бетонної суміші, застосовуваної для його виготовлення. Вибір бетонної суміші для виготовлення бетонних підлог необхідно виконувати виходячи з вимог проекту, складеного на основі відповідної нормативно-технічної документації. При цьому вводиться таке поняття, як проєктний вік.

Проєктний вік – час, протягом якого повинно бути забезпечено досягнення бетоном заданих вимог за марками, класами або за іншими показниками, який встановлюється в нормативно-технічній документації на бетонні й залізобетонні вироби. У більшості випадків під цим мається на увазі 28 діб, але для бетонів, виготовлених на швидкотверднучому портландцементі або на глиноземистому цементі, цей термін значно нижчий і іноді становить 3?7 діб, також можливе значне збільшення цього терміну, але з таким випадком у звичайному будівництві практично неможливо зіткнутися.

При влаштуванні бетонних підлог найважливішою характеристикою бетону є його міцність при стисненні. Для цього введено дві величини – клас бетону і його марка. Клас бетону застосовується при проєктуванні конструкцій і означає величину гарантованої міцності при стисненні із забезпеченістю 0,95. На виробництві контролюють середню міцність або марку бетону.

При виконанні будівельних робіт з використанням бетону дуже важлива його зручноукладальність. Зручноукладальність бетону визначається за ГОСТ 10181.1-81 "Суміші бетонні. Способи визначення зручноукладальності".

При цьому виділяють два основні параметри оцінки зручноукладальності бетонної суміші:

• Рухливість бетонної суміші
• Жорсткість

Бетонні суміші поділяють на жорсткі та рухливі. Для визначення рухливості суміші використовується стандартний конус, але при цьому способі межа між малорухливою (яка належить до жорстких сумішей) і рухливою сумішшю досить умовна. Для визначення зручноукладальності жорстких сумішей окрім конуса необхідний вібромайданчик, тому випробування таких сумішей на будівництві не зовсім зручне. Але на будівництво такі суміші надходять досить рідко, найчастіше з ними працюють заводи ЗБВ, а будівельники використовують литий бетон, для якого необхідні рухливі суміші.

Параметри, за якими суміші поділяють на типи за рухливістю, наведено в таблиці нижче.

Однією з важливих експлуатаційних характеристик бетону є його морозостійкість. Особливо це характерно для холодного клімату. Цифри в маркуванні означають кількість циклів заморожування-відтавання водонасичених зразків без руйнування. Однією з актуальних характеристик бетону є характеристика проникності бетону, ця величина залежить від пористості, структури пор і властивостей в'яжучого та заповнювачів. Під цим мається на увазі здатність бетону фільтрувати (пропускати крізь шар матеріалу) воду за різних умов. При виготовленні підлог будівельники мають справу зі щільним бетоном, який не фільтрує воду, тому для їхньої оцінки використовують інше поняття – марка за водонепроникністю. Цифра в маркуванні означає тиск води, до досягнення якого бетон залишається непроникним для води.

Як згадувалося вище, бетонна суміш – це оптимальне співвідношення заповнювачів, в'яжучого і води. Найпоширенішим при влаштуванні бетонних підлог на практиці є таке співвідношення.

• 8-15% Цементу
• 80-85% Заповнювача
• (1)В'яжуче: (1,75)Пісок: (3) Щебінь
• В/Ц 0,4-0,6.

Дане співвідношення дозволяє отримати бетон марки М200/М300 залежно від використовуваних компонентів. Самостійно підібрати співвідношення компонентів для створення необхідної міцності досить складно, тому бажано користуватися бетонною сумішшю, приготованою на заводі. Але при цьому необхідно контролювати якість бетонної суміші, що надходить на будівництво.

Технічні вимоги до бетонної суміші й бетону для влаштування бетонних промислових підлог:

• Однорідність (відсутність розшаровуваності)
• Зручноукладальність (рухливість 8-12 см)
• Марка за міцністю (клас) – М300 (В22,5, В25)
• Низьке повітровтягування

Немаловажним для появи розшаровуваності суміші є швидкість і час транспортування суміші в міксері. Тим не менш, при практичній роботі з бетонними сумішами, особливо виготовленими самостійно, часто виникають різні відхилення за якістю суміші.

Як наповнювач полімерних покриттів використовується фракціонований кварцовий пісок. У випадках, коли підлоги повинні мати електропровідні властивості, використовуються інші наповнювачі. Так, для антистатичних підлог як наповнювач використовується суміш фракціонованого кварцового піску, графіту і провідних волокон, для безіскрових – неіскроутворюючі полімерні електропровідні наповнювачі.

Можна рекомендувати:

• антистатичні підлоги – у приміщеннях, де встановлені прилади точної електроніки, комп'ютери;
• безіскрові підлоги – у вибухонебезпечних виробництвах, таких як цехи фарбування.